audio formati
…
2 pages
Sign up for access to the world's latest research
Abstract
Баш као што је то случај с многобројним форматима слика који дефинишу на који начин се чувају слике, формати аудио датотека користе разне начине меморисања података. Најчешће се можете сусрести са 3 врсте аудио датотека: WAV, MP3 и WMA.
Related papers
Вопросы инструментоведения. Сборник статей и материалов IX и X международных инструментоведческих конгрессов "Благодатовские чтения", Вып.10, 2017
Here are discusses a number of specific semantic and morphological issues of the music created with an instrumentality of electronic audio technologies in a certain narrow context, which is formulated as an aspect of the phonographic archetypes simulation. Since the mid XX century electronic audio technology gradually began to conquer not only an academic domain, but also the sphere of popular music, media production for theater and film industry, making a strong foundation of the expression means resources in so called applied music. Genesis of virtuality in the present context, has been unhesitatingly postulate as a symbolical levels of abstractness within the musical culture formulas being as an immanent virtual sphere. Accordingly, the elements of the musical text, being the oldest form of substitution of the "real" psychic phenomena experiences serve as the main virtualization pool in musical culture. Nowadays, this context even more expanding due to the virtualization of specific presentation forms of immanent musical ideas, such as specific timbre, the perceptible properties of the acoustic space by replacing them with a technology of virtual symbolic abstractions.
The Art and Science of Television / Наука телевидения, 2020
The article analyzes the ‘Classical’ format of the radio. For centenary history of the industry’s development, a wealth of factual material has been accumulated and it needs systematization and conceptualization, however classical music is rarely noticed by media researches. The exception is the formative stage of musical broadcasting with organization of the first symphony’s and opera performances’ broadcasting. Meanwhile, there’s a lot of topics, discussion of which can not only interest theorists, but make a significant practical difference. Particular emphasis should be given to the filling of musical air, analyzation of which will help to identify new horizons of applied musicology and to correct radio stations’ strategies. Even though the radio of classical music outlines trends which are specific for academic art in general, there is a number of specialties arising from the nature of mass-media. Duality like this distinguishes the structure of its program too, the quality of which can not be evaluated without taking into account the functional specific of radio. The work of different broadcast’s filling is based on unified principles in accordance with certain set parameters, which helps to choose from basis and form in playlists the compositions of certain styles, genres, characters, duration, connecting them with the elements of sound design and the hosts’ commentaries. Nevertheless, undeniable artistic merit of the content not only ineffective radio of classical music and don’t give them considerable advantages over competitors, but overshadow it to the end of rating. At the same time behind the imaginary easiness of adhering the FM-standards hides the danger of homogenizing the important characteristics of airing compositions, which calls into question the possible realization the humanitarian mission of the classic radio, including the save of cultural heritage, musical education and creative development. In this situation just technology can’t guarantee the result, so it is important to create multi-level approach to the research of radio’s ‘Classical’ format as a original artistic phenomenon and a effective instrument of cultural policy. Статья посвящена вопросам изучения радио формата Classical. За столетнюю историю развития отрасли накоплен огромный фактологический материал, который нуждается в систематизации и осмыслении. Тем не менее классическая музыка редко попадает в поле зрения исследователей медиа. Исключением является этап становления музыкального вещания с организацией первых трансляций симфонических концертов и оперных спектаклей. Однако существует множество тем, обсуждение которых способно не только заинтересовать теоретиков, но принести ощутимую практическую пользу. Особый акцент должен быть сделан на содержании эфира, анализ которого поможет обозначить новые горизонты прикладного музыковедения и скорректировать стратегические планы радиостанций. Несмотря на то, что радио классической музыки отражает тенденции, характерные для академического искусства в целом, существует ряд особенностей, обусловленных природой средства массовой информации. Подобная двойственность отличает и структуру его программы, качество которой нельзя оценивать без учета функциональной специфики радио. Работа по эфирному наполнению музыкальных радиостанций разных форматов строится по общим принципам в соответствии с заданными параметрами, что позволяет отбирать из базы и объединять в плейлисты сочинения определенных стилей, жанров, характера, длительности, сочленяя их элементами звукового оформления и комментариями ведущих. За мнимой легкостью следования FM-стандартам скрывается опасность нивелирования ценностных характеристик транслируемых сочинений, что не только лишает радио классической музыки ощутимых преимуществ перед конкурентами, но ставит под сомнение саму возможность реализации его гуманитарной миссии, включающей сохранение культурного наследия, музыкальное просвещение и творческое развитие. В этой ситуации голая технология не может гарантировать результат, и потому важно выработать многоуровневый подход к исследованию радио формата Classical, как самобытного художественного явления и действенного инструмента культурной политики.
Актуальні питання гуманітарних наук, 2025
Просторове звукове поле в художньому аудіовізуальному творі є багатошаровою акустичною структурою, яка об’єднує мову, музику, шуми та тишу, які організовані в єдину виражальну систему. У статті досліджено структуру організації просторового звукового поля художнього аудіовізуального твору як важливого компонента його виражальної системи. Проблема визначення структури просторового звукового поля на сучасному етапі розвитку аудіовізуального мистецтва стала одним з найбільш актуальних питань, що розглядаються в цьому дослідженні. Особлива увага приділяється взаємодії та співвідношенню звукових і візуальних елементів. На основі міждисциплінарного підходу досліджуються методи формування акустичного простору та аналізуються функціональні елементи звукового простору, а також з’ясовано принципи просторової, часової та драматургічної організації просторового звукового поля аудіовізуального твору.
В учебном пособии отражены материалы курса лекций (одного из его разделов) по методике преподавания фортепиано, читаемые автором, кандидатом педагогических наук, доцентом Д.С.Надыровой, для студентов вузов и слушателей курсов повышения квалификации. В нем обобщены и доступно изложены научные и практические достижения в области музыкальной педагогики и психологии по рассматриваемой проблеме. Внимание сконцентрировано на развитии в фортепианном обучении двух основных музыкальных способностей – чувства лада и чувства ритма. Пособие включает в себя как теоретический материал, так и конкретные методические рекомендации, направленные на оптимизацию учебного процесса в классе фортепиано. Для студентов музыкальных факультетов педагогических вузов, учащихся музыкальных училищ и педколледжей, преподавателей фортепиано.
Чуждоезиково обучение, 2017
Российский государственный педагогический университет им. А. И. Герцена-Санкт-Петербург Резюме. Статья посвящена описанию разнообразных игровых форм, используемых «Сообществом ревнителей русского языка» (при РГПУ им А. И. Герцена) для популяризации русского языка для всех категорий обучающихся: от детей до взрослых, от инофонов и херитажных детей до носителей языка, от начинающих изучать русский язык до владеющих им в совершенстве.
Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, 2021
Предмет статті – видовищні форми сучасної культури як маркер постмодерністського мистецтва. Постмодерн представлений як епоха зміни парадигми через візуальні та тілесні повороти. Візуальні та тілесні домінанти показані як провідні властивості сучасних видовищних форм. Висновки узагальнюють домінування видовищності в сучасній культурі, здатність сучасної людини реалізувати себе в ролях глядача та учасника видовищних форм.
Мистецтвознавство. Культурологія. Медіапедагогіка, 2025
У межах цієї системи понять відбувається диференціація чотирьох рівнів семіотичного аналізу понять: звук як фізика, аудіо як технологія, звучання як сприйняття і саунд як творчість. Така чотирирівнева модель дозволяє розмежувати об’єктивний і суб’єктивний, технічний і мистецький аспекти звукової діяльності, що є надзвичайно важливим у сучасних дослідженнях звукового мистецтва та аудіоінженерії. Кожен із цих рівнів може існувати ізольовано або ж проявлятися паралельно з іншими: звук є матеріалом для аудіо, але при цьому з аудіо відтворюється звук; аудіо стає носієм звучання, але звучання стає передумовою подальшого звукозапису в аудіо; саунд може стати і передумовою і наслідком взаємодії із попередніми трьома категоріями. У підсумку можна констатувати, що звук ‒ це фізична основа акустичних процесів; аудіо ‒ технічний спосіб звукової репрезентації; звучання ‒ перцептивна реальність взаємодії людини та звуку; а саунд ‒ результат інтенційного творення звукового простору, який не лише відтворює, а й формує смисли, емоції та культурні коди. Така системна диференціація дає змогу осмислити звукову діяльність як поліструктурний феномен, що поєднує природні, технічні, психологічні та мистецькі виміри акустичного буття.
2013
Оценувањето треба да се однесува на сите аспекти на развој на личноста на ученикот. Во таков случај, оценувањето може да има формативна функција. Тоа значи зачестено и интерактивно вреднување на постигањата на учениците, разбирање на потребите за учење, како и прилагодување на методите на поучување, согласно потребите и способностите на ученикот. Најреално е оценувањето кога во мислењето за донесување на оцена учествуваат и ученикот и наставникот, јавно и транспарентно (вршат самооценување и самопроценување на сопствената работа). Оттука се јавува потреба од реално оценување и согледување на нивото на постигањата од страна на самиот ученик. Процесот на оценување не треба да се сведува на вреднување на квантитетот на знаење или незнаење, туку напротив, треба да ги земе во предвид претходните следења , мерења , интерсот на ученикот, неговиот однос кон задачите и слично. На тој начин се изградува моралниот лик на ученикот.Токму поради овој факт, учениците би требало навремено и правилн...
Bielefelder Beitrage Zur Sprachlehrforschung, 1979
Аннотация. Представлена новая технология поверхностного упрочнения сталей, состоящая из совмещенного процесса карбонильной металлизации различными легирующими элементами с азотированием, которая позволяет проводить процесс при пониженных температурах, что предотвращает коробление готовых изделий и повышает механические свойства поверхности на недорогих углеродистых и низколегированных сталях.
Бондарець Н.Л. (2024), Аудіомаркетинг як сучасна концепція саундпродюсера. Митець. Мистецтво. Споживач. Зміна диспозиції: Зб. наук. ст. та тез наук. повід. за матеріалами Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 26.06.2024р. Київ, ІК НАМ України. С. 69-74., 2024
Із розвитком технологій звукові компоненти та музика все частіше пов’язуються зі споживачем: цільовою аудиторією, формою сприйняття музичного/звукового продукту, локацією та засобами відтворення. Тому діяльність композиторів, аранжувальників і аудіоінженерів виходить за межі виключно творчої, а музичний чи звуковий проєкт змінює свою парадигму з урахуванням специфіки споживача. Актуальність полягає в тому, що світовий досвід виходить далеко за кордони застосування аудіо виключно як інформаційного чи розважального контенту. Звукові рішення розглядаються як засіб комунікації зі споживачем або ж елемент впливу на реципієнта. Як стверджують автори сучасного саунду, не достатньо володіти творчими, музичними, культурними та технічними знаннями і навичками. Комплекс умінь має включати і маркетингові складові та основи психології сприйняття, які будуть спрямовані на розкриття взаємодії аудіо та споживача. Саундпродюсер — фахівець, який поєднує у своїй діяльності музичні, технічні, мистецькі знання у комплексі з маркетинговими, а також здатний враховувати психологією сприйняття звуку споживачем. Саундпродюсер, долучаючись до створення музичного або звукового проєкту, аналізує споживача та здатен задіяти у композиції складові, засоби виразності та звукові рішення для подальшої можливості викликати потрібні емоції. Застосування аудіо в комерційній діяльності в рамках аудіомаркетингу стало сучасною концепцією саундпродюсера. Цитування: Бондарець Н.Л. (2024), Аудіомаркетинг як сучасна концепція саундпродюсера. Митець. Мистецтво. Споживач. Зміна диспозиції: Зб. наук. ст. та тез наук. повід. за матеріалами Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 26.06.2024р. Київ, ІК НАМ України. С. 69-74.
Denis Ivic