дроздов о.М., д.ю.н., професор, адвокат, Заслужений юрист України, член апеляційної палати НаЗяВо, член комісії з питань правової реформи при Президентові України, член науково-консультативних рад при Верховному Суді та конституційному...
moreдроздов о.М., д.ю.н., професор, адвокат, Заслужений юрист України, член апеляційної палати НаЗяВо, член комісії з питань правової реформи при Президентові України, член науково-консультативних рад при Верховному Суді та конституційному Суді України, магістр державної служби, почесний професор кафедри кримінального права та кримінології, міжнародного публічного права та міжнародних відносин Університет Барселони, Королівство Іспанія дроздова о.В., к.ю.н., доцентка, адвокатка, доцентка кафедри кримінально-правових та адміністративно-правових дисциплін Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука», почесна професорка кафедри кримінального права та кримінології, міжнародного публічного права та міжнародних відносин Університет Барселони, Королівство Іспанія ковтун В.В., студент і курсу магістратури факультету адвокатури, член вченої ради, заступник голови студентського сенату з питань навчально-методичної роботи Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, експерт з питань акредитації освітніх програм Національне агентство забезпечення якості вищої освіти У статті проаналізовано особливості міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні з акцентом на забезпеченні прав людини в контексті права Європейського Союзу. Основну увагу приділено рішенню Суду Справедливості ЄС у справі № С-670/22 (30 квітня 2024 року), що стосується застосування Директиви 2014/41/ЄС про Європейський ордер на проведення розслідування. Метою дослідження є аналіз сучасних перспектив застосування права Європейського Союзу (далі -ЄС) для захисту прав людини і громадянина у кримінальному провадженні в аспекті міжнародного співробітництва. Предметом дослідження є рішення Суду Справедливості Європейського Союзу (далі -Суд, Суд Справедливості, Суд Справедливості ЄС) від 30.04.2024, справа № С-670/22 та інші міжнародні нормативно-правові акти щодо регулювання питання захисту прав людини. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що відповідна тематика є недостатньо дослідженою на теренах вітчизняної науки, однак наявні певні успіхи. Визначено проблеми адаптації українського кримінального процесуального законодавства до стандартів ЄС, зокрема щодо ролі судів і прокуратури у процедурі міжнародної правової допомоги. Автори пропонують вдосконалити механізми правового регулювання, що сприятиме ефективності правосуддя в Україні в разі її членства в ЄС. Було висвітлено контроверсійність вітчизняної судової практики, запропоновано вирішення вказаних прогалин. Авторами були запропоновані власні ідеї щодо внесення змін до Кримінального процесуального кодексу в аспекті міжнародного співробітництва. Звернути увагу на проблематику визнання доказів недопустимими. Проведено детальний аналіз положення частини 6 статті 236 Кримінального процесуального кодексу, виствітлено її вади та невідповідність праву Європейського Союзу. Ключові слова: доступ до персональних даних, докази, екстрадиція, європейський слідчий ордер, право Європейського Союзу, міжнародна правова допомога, перехоплення телекомунікацій, прокурор, запит про міжнародну правову допомогу, судовий контроль. The article analyses the peculiarities of international cooperation in criminal proceedings with a focus on ensuring human rights in the context of European Union law. The main attention is paid to the judgment of the EU Court of Justice in case No. C 670/22 (30 April 2024) concerning the application of Directive 2014/41/EU on the European Investigation Warrant. The purpose of the study is to analyse the current prospects of applying the law of the European Union (hereinafter -EU) for the protection of human and civil rights in criminal proceedings in the context of international cooperation. The subject matter of the study is the judgment of the Court of Justice of the European Union (hereinafter -the Court, the Court of Justice, the EU Court of Justice) of 30.04.2024, case No. C-670/22 and other international legal acts regulating the protection of human rights. An analysis of recent research and publications has shown that the relevant topic is insufficiently researched in the field of national science, but there have been some successes. The article identifies the problems of adaptation of Ukrainian criminal procedure legislation to EU standards, in particular, the role of courts and prosecutors in the international legal assistance procedure. The authors propose to improve the mechanisms of legal regulation, which will contribute to the effectiveness of justice in Ukraine in the event of its membership in the EU. The article highlights the controversial nature of domestic judicial practice and suggests solutions to these gaps. The authors proposed their own ideas for amending the Criminal Procedure Code in terms of international cooperation. Attention is drawn to the issue of inadmissibility of evidence. A detailed analysis of the provisions of Part 6 of Article 236 of the Criminal Procedure Code is made, and its shortcomings and inconsistencies with the law of the European Union are highlighted.